19-21 березня 2009 р. в м. Сараєві (Боснія і Герцеговина) відбувся 70-ий Семінар Роуза Рота. У форумі, роботу якого направляли заступники Голови Парламентської асамблеї НАТО (ПА НАТО) Х.Ормель (Нідерланди) і П.-К.Нолен (Канада) та глава Постійної делегації Боснії і Герцеговини (БІГ) у ПА НАТО М.Живкович, взяли участь національні парламентарії з майже 20 держав-членів Альянсу, його партнерів та спостерігачів при Організації, члени міжпарламентських структур, міжнародних неурядових організацій, урядові представники держав Західно-Балканського регіону, низка незалежних експертів. Верховна Рада Україна була представлена своєю Постійною делегацією у ПА НАТО у складі глави делегації, голови підкомітету Комітету у закордонних справах А.Шкіля.
   Програма триденного Семінару була сфокусована на двох основних темах: перспективи європейської і євроатлантичної інтеграції БіГ і ситуація у Косовому через рік після проголошення незалежності. У цьому зв'язку перед учасниками засідання виступили очільники парламенту, а також військових та правоохоронних органів БіГ, члени Уряду Республіки Сербія та керівництва Асамблеї Косового, керівники представництв ЄС і НАТО, присутніх в регіоні, незалежні спостерігачі.

     1. Обговорення перспектив європейської та євроатлантичної інтеграції БіГ виявило дві тенденції у поглядах, які можна назвати такими, що не збігаються. З одного боку, як парламентарії, так й урядовці, які презентували БіГ, однозначно наголошували на своєму прагматизмі щодо прискореного руху до набуття членства в обох цих організаціях (ЄС і НАТО). З іншого, члени ПА НАТО, офіційні чинники згаданих організацій висловлювали якщо не скептицизм, то принаймні стриманість стосовно реалізації таких перспектив в осяжному майбутньому.
   Оптимізм боснійської сторони ґрунтувався на «значному» прогресі, досягнутому у створенні держави за період дії так званих «Дейтонських угод» (з 1995 р.), які є фактичною Конституцією країни, що складається з трьох основних етнічних ідентичностей, а також реформуванні окремих сфер життєдіяльності суспільства.
   На сьогоднішній день чи не найбільшим досягненням у становленні цієї країни як потенційного члена європейських і євроатлантичних структур одностайно визнається розбудова національних збройних сил, які наразі є однією з небагатьох реальних і дієвих загальнодержавних інституцій. У цьому зв'язку, виступаючи перед учасниками Семінару, Міністр оборони БІГ С.Чикотіч наголосив, що збройні сили стали переконливим інструментом об'єднання суспільства: попри те, що в їхніх лавах проходять службу представники усіх етнічних груп, що населяють БІГ, жодних міжетнічних конфліктів між ними немає. Водночас, керівник оборонного відомства визнав, що останнім часом реформування цього сектора сповільнилося - з огляду на відсутність політичних рішень щодо статусу майна армії. Крім того, позитивним перебігом, на переконання Директора Державної агенції розслідувань і захисту М.Лужича, можна характеризувати також еволюцію і цієї, ще одної, загальнодержавної інституції. Представники суто політичного державного істеблішменту (Голова Палати представників Скупщини БІГ Б.Белкіч, заступник Міністра закордонних справ цієї країни А.Трішич-Бабич) основний акцент у своїх зверненнях до учасників засідання робили на безальтернативності вступу їхньої країни до НАТО, а згодом і до ЄС. Відзначаючи, що цей курс підтримується усіма етнічними складниками як політикуму, так й суспільства, вони наголошували на важливості якнайшвидшого приєднання БіГ до ПДЧ (НАТО) і висловлювали надію, що це відбудеться вже на наступному саміті Організації (у квітні ц.р.); при цьому відзначалося, що керівництво країни буде готове забезпечити здійснення усіх необхідних реформ.
   Водночас, попри те, що деякі члени ПА НАТО (француз Д.Було, канадець Л.Бенуа) активно підтримали вступ БіГ до НАТО, більшість же іноземних парламентаріїв (нідерландець Х.Ормель, грек М.Ворідіс, турок М.Кавузоглу (як представник ПАРЄ) та інші) привертали увагу до реального стану боснійсько-герцеговинської держави на нинішньому етапі її становлення і розвитку: неврегульованість питання щодо конституційних засад державного устрою, невизначеність перспективи прийняття Основного закону країни (багато хто відзначає взагалі безперспективність цього процесу) через відсутність політичного консенсусу між державоутворюючими суб'єктами, плачевний стан правоохоронної системи. Особливу стурбованість присутніх, включаючи місцевих представників, викликала практична відсутність прогресу у створенні національної поліції, роздрібненість її як публічного інституту (поліція в БІГ функціонує лише на місцевому рівні і в етнічних державних утвореннях, нараховуючи, такими чином, аж 15 видів, що практично унеможливлює нормальну координацію її діяльності). Такою ж «децентралізацією» характеризується і судова система в країні.
   Серед учасників засідання переважала думка, що без ефективної допомоги ззовні, в тому числі через чинні проекти та структури (KFOR? UNMIK, EULEX), шлях БіГ до членства в НАТО, а тим більш - в ЄС може бути дуже довгим. Деякі з незалежних експертів, навпаки, наголошували на необхідності прискореного приєднання БiГ до ПДЧ як реального інструмента реформування країни. Зокрема, один з очільників Високого міжнародного представництва у БіГ Р.Грегорян назвав реальним отримання цієї країною ПДЧ у 2010 р.

     2. Дискусія стосовно еволюції Косового через рік після одностороннього проголошення цим колишнім автономним югославським краєм незалежності, незважаючи на підвищену загальну увагу світової спільноти до цієї країни (незалежність Косового визнали 56 членів ООН, не визнали майже втричі більше держав, понад 20 з яких висловили заперечення проти цієї незалежності), виглядала дещо дивно і нагадувала ситуацію, відому у велоспорті під назвою "зиг ріасе". Безпосередні учасники дискусії навіть не змогли приховати відсутність не тільки можливості рухатися вперед, але й такого бажання.
   Як було передбачено програмою Семінару, з одного боку, перед його учасниками виступив член Президії Косовської асамблеї Н.Малоку, який довів до їх відома добре відому інформацію про досягнення у розбудові косовської державності, запевнивши присутніх у рішучості керівництва країни створити умови для процвітання усіх проживаючих в ній етносів і груп. З іншого ж, заступник Міністра Сербії у питаннях міжнародного співробітництва щодо Косового і Метохії К.Петковіч обмежилася повтором констатації, що проголошення незалежності Косового було порушенням міжнародного права, а НАТО як міжнародна організація зайняла відмінні позиції у питанні територіальної цілісності Сербії і Грузії. Найбільшою принциповістю було її заперечення щодо назви «Республіка Косове», яка закріплена у Конституції цієї країни. Продовженням цієї своєрідної гри було поєднання елементів позиції обох попередніх промовців у виступі представника сербської меншини у Косовській асамблеї С.Петровича.
   У такому ж руслі відбулося і нетривале обговорення цього питання, в якому явним дисонансом виявився голос французького парламентарія Л.Бувара. Цей колишній Голова ПА НАТО, всупереч офіційній позиції своєї країни, підкреслив, що для нього ґрунтовність і перспективність косовської незалежності завжди були сумнівними; більш того, він провів очевидну паралель між «незалежністю» Косового, Абхазії і Південної Осетії.
   Косовський процес дійшов точки чи не найбільшої невизначеності. Очевидно, певних зрушень можна буде очікувати лише після висновку Міжнародного Суду ООН щодо правового статусу Косового, розгляду якого домоглася Сербія (правда, як країна, що радше всього вже змирилася з втратою ще 15 % своєї колишньої території).
   Серед інших питань, які тією чи іншою мірою привернули увагу національних делегацій, слід відзначити такі як спільні регіональні виклики і проблеми співробітництва для країн Західних Балкан, міжетнічні відносини у цьому європейському субрегіоні.
   Наступний Семінар Роуза-Рота заплановано провести у червні ц.р. в Казахстані.